моністична теорія примату міжнародного права над національним правом

Виникнення моністичної теорії з приматом національного права, як правило, пов'язують з іменем Г. Гегеля. Який у своїх працях стверджував, що міжнародне право є зовнішнім державним правом, яке підпорядковується державі і не може нею керувати. Прихильники цієї течії А. Цорн, І. Мозер Ф. Ларсон, А. Шміт розглядали міжнародне право, як зовнішнє стосовно держави, а суверенітет - як найвищу міжнародно-правову цінність. Моністична теорія з приматом міжнародного права найкраще обґрунтована в працях представників віденської школи. Одним із найбільш відомих представників цієї течії є Г. Кельзен, який стверджував, що всі існуючі норми права утворюють єдину систему.

Монізм і дуалізм — дві різні теорії взаємозв'язку міжнародного та національного права. Багато держав, можливо навіть більшість, є частково моністами і частково дуалістами у фактичному застосуванні ними міжнародного права в їх національних системах. Моністи погоджуються, що внутрішні і міжнародні правові системи формують єдність. Визначення правомірності чи неправомірності певних дій здійснюється на підставі норм, як національного, так і міжнародного права, які держава прийняла, наприклад за допомогою

Теорія примату внутрішньодержавного права є моністичною, бо проголошує єдність систем права, які досліджуються, фактично визнає міжнародне право як галузь єдиної системи права -- національного. Згідно з цією теорією міжнародне право цілком залежить від держави, яка бере участь у міжнародних відносинах і його застосовує, і що міжнародне право є частиною державного правопорядку, який регулює відносини окремої держави з іншими державами. Серед радянських учених-правознавців також були прихильники примату національного права над міжнародним. Така теорія виступала як засіб захисту власної правової

Міжнародне право - складова частина національної системи права кожної сучасної держави. — оцінюючи обидві моністичні теорії як невідповідні об'єктивній реальності існування суверенних держав, не можна заперечувати можливого переважного значення тієї або іншої системи права в процесі їхньої тісної взаємодії В даний час такий примат норм міжнародного права знаходить своє закріплення в поточному законодавстві України (див., наприклад, частина 2 статті 17 Закону України від 22 грудня 1993 року «Про міжнародні договори України»). Тут доречно торкнутися питання про взаємовплив міжнародного і національного права.

Дослідження співвідношення міжнародного та національного права в дуалістичній і моністичній теоріях. Аналіз конституцій різних країн щодо впливу міжнародних норм і договорів на національне законодавство. Закріплення основних принципів міжнародного права. РЕФЕРАТ. з дисципліни: Міжнародне публічне право. на тему: Теорії співвідношення міжнародного і національного права. Виконала: студентка другої вищої освіти.

Моністична теорія теорія ґрунтується на визнанні міжнародного та внутрішнього права єдиною системою права. При цьому одні прихильники монізму виходять із верховенства внутрішнього права держави, інші — з верховенства міжнародного права. Моністична теорія примату внутрішньодержавного права одержала поширення на межі XIX—XX століть переважно у працях німецьких юристів і згодом знайшла відображення в зовнішньополітичних концепціях. Концепція примату внутрішньодержавного права ґрунтується на поглядах Гегеля, який вбачав у державі «абсолютну владу». Як наслідок абсолютним визнається і внутрішньодер

Більшість сучасних теорій співвідношення міжнародного та національного права допускають їхню одночасну дію стосовно того ж предмета в межах певної сфери. Відкритим залишається питання щодо верховенства одного з них і як це впливає на процеси застосування. Моністична теорія, основоположниками якої є німецькі послідовники Г. Гегеля (А. Цорн, А. Лассон, В. Кауфман), ґрунтується на визнанні міжнародного та внутрішнього права єдиною правовою системою. По-друге, ця теорія підриває принцип примату права над політикою, бо загрожує утвердженню в міжнародних відносинах верховенства зовнішньої політики окремих держав, що, у свою чергу, применшує цінність правового спілкування.

Тобто національне право впливає на дієвість міжнародного права. У теорії поставлено питання про примат міжнародного права над національним або навпаки. Згідно поширеній точці зору примат міжнародного права означає його чільну роль у зіставленні з національними правовими системами. Разом з тим у кожної держави є свої національні інтереси, які об'єктивно можуть бути конкурентними. Моністична теорія виходить з єдності двох правових систем. Дуалістична теорія визнає наявність двох самостійних правових систем, які розвиваються паралельно, ніколи не перетинаючись. Переважна думка полягає в акценті на взаємодії права міжнародного і національного.

Глава: 26.Теорії співвідношення міжнародного та національного права. Концепція примата міжнародного права. ВУЗ: КНУ. Значного наукового і практичного поши¬рення теорія примату внутрішньодержавного права над міжнародним набула наприкінці XIX — на початку XX ст. в німецькій правовій літературі. Було зроблено спробу обгрунтувати відхилення від міжнародних зобов'язань у процесі поділу ринків збуту, сфер впливу і захоплення колоніальних територій. За примат національного пра-ва виступали відомі німецькі юристи К. Бергбом, М. Вен¬зель, А. Цорн, Г. Лассон, пізніше, Б. Біндер, англій¬ський юрист Дж.

2) моністична теорія примату національного права. В основі цієї теорії лежить думка, згідно з якою міжнародного права як правової системи не існує взагалі, а права та обов'язки держави у відносинах регулюються, перш за все, її внутрішнім правом. Теорія примату національного права, представниками якої є А. Цорн, А. Лассон, Е. Кауфман, В. Даневський та ін., виникла і розвивалася під впливом філософських поглядів Г. Гегеля, який вважав, що "держава - це абсолютна влада на землі", і ця влада на власний розсуд може змінювати не лише внутрішньодержавне, а й міжнародне право.

Актуальність теми. Питання про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права виникає при виборі між внутрішньодержавним і міжнародно-правовим регулюванням, коли є відмінності в міжнародній і внутрішньодержавній регламентації одних і тих же правовідносин. Нині важко назвати такі суспільні відносини, які входили б виключно в компетенцію держав. Межі сфер міжнародного і внутрішньодержавного права, публічного і приватного права стають все менш і менш чіткими, що є наслідком транснаціональності міжнародних відносин, взаємозалежності капіталу і політичної влади. Все частіше міжнародне пра

Проте, питання співвідношення національного та міжнародного права в умовах глобалізації залишається невирішеним. Отже, метою цієї статті є з’ясування особливостей співвідношення національного та міжна-родного права в умовах сьогодення. Відомо, що в юридичній науці існують різні підходи до вирішення проблеми співвідношення національного та міжнародного права, які традиційно формулюють у вигляді двох головних те-орій. Інша група вчених обґрунтовувала концепцію визнання міжнародного та внутрішнього права єдиною системою права (моністична теорія). При цьому, одні прихильники монізму виходять із верховенства внутрішнього права, а інші — з верховенства міжнародного права [3, с. 23-24].

Теорія примату ВП проголошує єдність досліджуваних систем права та вважає МП галуззю національного права. МП цілком залежить від держави, яка бере участь у міжнародних взаєминах і яка його застосовує, тобто МП є частиною її державного правопорядку. Ця теорія не набула широкої популярності в міжнародно-правовій науці і практиці.

Міжнародне і національне право розглядаються як частини єдиної системи права. Одні з них виходять із примату внутрішньодержавного права над міжнародним (німецька юридична література другої половини XIX — початку XX в.). Так, один із видатних представників цього напрямку німецький вчений А. Цорн писав: «Міжнародне право юридично є правом лише тоді, коли воно. є державним правом». — оцінюючи обидві моністичні теорії як невідповідні об'єктивній реальності існування суверенних держав, не можна заперечувати можливого переважного значення тієї або іншої системи права в процесі їхньої тісної взаємодії

Проблема співвідношення міжнародного й внутрішньодержавного права в силу своєї важливості завжди залучала до себе підвищена увага Слід зазначити що міжнародне право й внутрішньодержавне право це дві Питання взаємозв язку і взаємодії а також питання співвідношення міжнародного права і внутрішньодержавного права

Історично в науці міжнародного права в питанні співвідношення міжнародного та національного права існували два основних напрямки: дуалістичне і моністичний. Остання розпадається на теорії примату міжнародного права і примату національного права. Дуалістична теорія грунтувалася на розмежуванні міжнародного та національного права та їх непідлеглості одного іншому. Російські дореволюційні автори кінця XIX - на початку XX в. стояли на позиціях дуалізму, хоча формально це не було висловлене таким чином. Головною тезою дуалістичного напрямку була констатація відмінностей в обєктах регулювання, субєк

2) про примат внутрішньодержавного права над міжнародним (моністична); 3) про примат міжнародного права над внутрішньодержавним (моністична); 4) про верховенство кожної з двох систем у своїй царині з урахуванням їхніх складних взаємовідносин Одним із найважливіших практичних аспектів теорій співвідношення міжнародного і національного права є питання про порядок виконання державою міжнародних договорів та звичаєвих зобов'язань на її території. Ознайомлення з навчальними теоріями, працями сучасних теоретиків міжнародного права свідчить про відсутність усталеного погляду на питання процесу здійснення міжнародно-правових норм у внутрішньодержавній правовій системі.

7. Імплементація норм міжнародного права в національне законодавство: Імплементація в буквальному розумінні означає забезпечення практичного результату і фактичного виконання конкретними засобами. Великий юридичний словник визначає її як фактичне здійснення міжнародних зобов'язань на внутрішньодержавному рівні шляхом -

Генетичні витоки моністичної концепції примату міжнародного права над національним криються у самій природі міжнародного права. Існуюче наприкінці XIX ст. «старе міжнародне право» з його правом на війну, захопленням територій, безапеляційним втручанням великих держав у внутрішні справи інших дер-жав, складало ідеологічну основу для проголошення міжнародного права вищим правопорядком. Головни-ми проповідниками теорії примату міжнародного права стали нормативіст Г. Кельзен, солідарист Ж. Ссель, Ш. Руссо, П. Гуггенгайм, Ф. Джессеп та ін. Відразу ж після Першої світової війни австрійський юрист Г.